Історія закладу
Над ставком біля дзвіниці стояла дерев’яна школа, покрита дахівкою. У школі було чотири класи, навчання велося польською мовою, та були і уроки української мови. Польский та український священики викладали релігію. Директором школи був Владіслав Лабінець, його сестра Ядвіга була вчителькою.
У 30-их роках школа ця була розібрана. Частину дерева з неї закупив місцевий житель Микола Торба, а коли почалась війна, частину дерева використали на ремонт мостів у селі.
Після війни розпочались роботи по звезенню цегли на будівництво нової школи, яке велося під керівництвом польського майстра Бурди, що жив у селі Наварія. Школу будували на сім класів. За той час, що будували школу, діти вчилися у клебанії і в приміщенні “убогого дому” (теперішній клуб).
Школу будувала громада своїми силами. Хто мав коней, возив цеглу з Наварії (там, де зараз вапновий завод була колись цегельня). Хто не мав коней, відробляв на будівництві певну кількість днів. Кожна сім’я здавала встановлену кількість продуктів для харчування робітників.
Війтом у селі на той час був Форемний, а організатором будови школи – місцевий священик Вечорик. Щоб зібрати гроші на будівництво школи, продавали болотяні ділянки землі. Навколишні ліси належали Львівському єпіскопату і для того, щоб дістати дозвіл на вирубку лісу для покриття школи, їхали у Львів до єпіскопа. Дозволу не дали, тоді селяни зібрали гроші і закупили дерево у Басівському лісництві.
Будували школу три роки. У 1936 році будівництво завершується, а 1 вересня 1937 року шкільний дзвінок сповістив про початок навчального року. З цього дня починається історія нашої школи.
Навчання розпочалося під керівництвом директора школи Владіслава Лабінця. Вчительський колектив був невеликий: Лабінець Ядвіга, Шнайдер Людомира, Левандівська Геновефія, Речинська Марія.
На той час з першого класу вивчали арифметику, польську мову (усну і письмову), каліграфію, рідну мову, фізкультуру, малювання і співи. У третьому класі було введено природознавство, географію. Знання учнів оцінювалися за такою системою: відмінно, добре, посередньо. Навчальний рік закінчувався 20 травня.
Під час війни (1941-1945 рр.) навчання в школі не переривалось. У 1944-1945 н.р. у Годовицькій неповній середній школі Сокільницького району працювали вчителі: Вебер Роман Робертович, Вебер Магдалина Іванівна, Левандовська Генофія Йосипівна, Погребняк Марія Григорівна. У школі було 5 класів. У 1-4 класах навчалося 128 дітей, а в 5 кл. – 29 дітей. Навчальний рік розпочався 1 вересня. Стан відвідування школи учнями становив 75%. Причиною невідвідування школи були рільні осінні роботи, випасання учнями худоби і брак взуття. Найбільше не відвідували школу сироти, забрані з дитячих будинків ще перед війною. Причиною невідвідування було і те, що в деяких селянських хатах було по 2-3 особи, які пішли до Червоної Армії, а дитина змушена була допомагати в сільському господарстві. Вчителі відвідували ці сім’ї, викликали в школу батьків, але це все одно не допомагало.
Треба було забезпечити учнів взуттям, але допомога від сільської Ради не надходила. Були випадки залучення дітей шкільного віку до роботи на фільварку чи на чергування в канцелярії сільської Ради.
Ці факти наведені зі звіту за 1944-1945 н.р директора школи М.І Вебера Сокільницькому РВНО в Пустомитах.
У цей час в школі викладали такі предмети:
1 клас – польська мова (усна, письмова, загальна) і арифметика
2 клас – українська мова (усна, письмова, загальна) і арифметика
3 клас – українська мова (усна, письмова, загальна)
- російська мова (усна, письмова, загальна)
- польська мова (усна, письмова, загальна)
- арифметика, природознавство, географія
4 клас – українська мова (усна, письмова, загальна)
- російська мова (усна, письмова, загальна)
- польська мова, арифметика, природознавство, географія, історія
У 5 класі вивчались ті ж предмети, що і в 4 класі.